Тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами в Україні наразі передбачене Законом України «Про виконавче провадження» в разі наявності заборгованості зі сплати аліментів чи невиконанні рішення суду про встановлення побачення з дитиною.
З 18 травня 2024 року з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» запроваджується нова підстава для обмеження у праві керування транспортними засобами.
Розпочати слід з того, що якщо особа не виконує своїх обов’язків, зокрема не з’явилася на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК та СП), не оновила персональні дані до 16.07.2024 р., то ТЦК та СП отримує повноваження застосувати до такої особи заходи впливу.
Спочатку ТЦК та СП притягує таку особу до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (можливий штраф у розмірі від 3400 грн до 5100 грн), після чого звертається до поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до ТЦК та СП.
Якщо поліції не вдалося затримати таку особу, і про це є відповідь поліції, то ТЦК та СП надсилає такій особі в паперовій формі поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, місця проживання чи перебування вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом. Навіть якщо особа не отримала такого листа, то день проставлення відмітки про неможливість вручення вважається днем отримання такої вимоги.
Після цього в особи є 10 днів на виконання вимоги ТЦК та СП. Якщо вимога не виконана, то в ТЦК та СП з’являється повноваження для звернення до суду щодо тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом.
Порядок розгляду такої справи судом визначається ст. 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Позовна заява ТЦК та СП розглядається місцевим загальним судом як адміністративним судом за місцем реєстрації особи. Тобто справа розглядається в районному, міськрайонному, міському суді залежно від місця реєстрації особи.
Позов має бути подано протягом 30 днів після спливу вказаних вище 10 днів, що надаються на виконання вимоги ТЦК та СП. Зазначимо, що одночасно з поданням позову до суду копія цього позову надсилається особі поштою або в Електронному кабінеті (https://id.court.gov.ua/) за його наявності.
Позов розглядається в письмовому провадженні (тобто без проведення засідання, лише за наявними матеріалами) протягом 30 днів із дня відкриття провадження у справі, а за ініціативою суду чи клопотанням сторони — з проведенням судового засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Підставою для відмови в задоволенні позову є недоведення зі сторони ТЦК та СП того, що:
- особа не виконала під час мобілізації обов’язки з’явитися до відповідного органу, та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- неможливо здійснити адміністративне затримання та доставити таку особу до ТЦК та СП органами поліції;
- такій особі було вручено (з урахуванням того, що вимога вважається врученою навіть у разі її неотримання) вимогу ТЦК та СП про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом відповідно;
- особа не виконала зазначений у вимозі обов’язок (обов’язки).
Також суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо тимчасового обмеження особи у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо:
- встановлення такого обмеження позбавляє особу основного законного джерела засобів для існування;
- особа використовує транспортний засіб у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю I, II групи, встановленої в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржене в суд апеляційної інстанції протягом 15 днів із дня його проголошення. Якщо особі рішення не було вручене в день проголошення, то така особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів із дня вручення їй рішення суду.
Надалі таке рішення може бути оскаржене в касаційному порядку. Після такого оскарження є можливість звернутися до Конституційного Суду України з конституційною скаргою для перевірки відповідності Конституції України застосованого закону (положення закону).
Рішення про задоволення позову ТЦК та СП про обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, які надають відповідну інформацію органам поліції для застосування до особи тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Вказане означає, що якщо особа після застосування щодо неї обмеження у праві керування транспортним засобом буде керувати транспортним засобом, то вона вчинятиме адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами), за що передбачено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Якщо після позбавлення права керування транспортними засобами особа буде керувати транспортним засобом, то вона вчинятиме адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що передбачено штраф у розмірі 20400 грн.
Якщо й надалі особа буде керувати транспортним засобом, то вчинить правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що передбачено штраф у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п’яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Матеріал підготував Денис Іщенко,
старший викладач кафедри загальнотеоретичного правознавства
та публічного права факультету правничих наук НаУКМА,
доктор філософії у галузі права