Форс-мажорні обставини у договорах під час воєнного стану

Форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили) – це надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання сторонами зобов’язань, які передбачені умовами договору (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Під час війни можуть виникати численні непередбачувані та невідворотні обставини. Тому постає низка запитань: які обставини можна вважати форс-мажорними? Які особливості врегулювання форс-мажорних ситуацій у договорах, що укладаються під час воєнного стану?

Приклади форс-мажорних обставин наведені у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та у статті 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами, зокрема, є: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту, імпорту, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха.

Вичерпного переліку обставин непереборної сили не існує. Однак всі вони повинні відповідати певним характеристикам:

  • мати надзвичайний та невідворотний характер, тобто їх складно передбачити та вони перебувають поза контролем сторін договору (їм неможливо запобігти чи швидко усунути наслідки);
  • об’єктивно унеможливлювати виконання зобов’язань, а відтак сторона повинна якнайшвидше поінформувати іншу сторону про настання таких обставин та довести причинно-наслідковий зв’язок між обставинами та невиконанням зобов’язання за договором (обов’язок доведення наявності непереборної сили покладається на сторону відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України);
  • бути визнаними форс-мажорними за рішенням Торгово-промислової палати України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою та засвідчуватися відповідним сертифікатом.

Внаслідок настання форс-мажорних обставин сторона не несе відповідальності за невиконання зобов’язань за договором (або ж за часткове невиконання цих зобов’язань).

При цьому зобов’язання не анульовуються (якщо інше не встановлено договором). Їхнє виконання «переноситься» на час, коли це стає можливим (обставини непереборної сили перестають діяти, ліквідовуються їхні наслідки тощо).

Повномасштабна війна росії проти України, яка триває з 24 лютого 2022 року, – це форс-мажорна обставина (лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року).

Які наслідки для сторін договору несе такий висновок?

Згаданий вище лист Торгово-промислової палати є універсальним сертифікатом, який засвідчує факт настання форс-мажорних обставин. Сторони договору можуть використовувати його як доказ при доведенні обставин непереборної сили.

За загальним правилом, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру: факт їхнього настання та невідворотного впливу необхідно щоразу доводити. Це передбачає законодавство, про це нагадує Верховний Суд у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 910/9258/20.

З огляду на це посилання на лист Торгово-промислової палати України може бути недостатньо. Контрагент, арбітраж чи суд вправі вимагати спеціального форс-мажорного сертифіката із зазначенням конкретного договору, часу його укладення, сторін та обставин, які протягом певного часу перешкоджали виконанню зобов’язань.

Додатково сторони зобов’язані довести, що російська збройна агресія проти України спричинила неможливість виконання зобов’язання за договором. Договором також можуть бути встановлені додаткові умови достатності чи належності доказів, на які необхідно зважати.

Виникнення обставин непереборної сили у вигляді війни могло стати на заваді виконанню сторонами зобов’язання за договорами, які укладалися до початку війни.

Як бути з договорами, що укладаються під час дії воєнного стану?

Війна триває четвертий місяць, ця обставина визнана надзвичайною та невідворотною.

Чи може це слугувати своєрідною «лазівкою» для ухилення від відповідальності для недобросовісних сторін договору? Питання радше риторичне.

Крім загальноприйнятого принципу pacta sunt servanda, який означає, що договори повинні виконуватися,варто звернутися до Віденської конвенції ООН про право міжнародних договорів, яка є частиною національного законодавства України. Конвенція регулює укладення та виконання міжнародних договорів, однак її приписи за аналогією закону можна використовувати у вітчизняному законодавстві, де регулювання недостатнє або ж існують законодавчі прогалини.

Згідно з цією конвенцією сторона договору, яка посилається на форс-мажор як на підставу невиконання зобов’язання за договором, повинна довести, що перешкода була непідконтрольною стороні, від неї нерозумно було очікувати ні передбачення того, що такі обставини виникнуть, ні відвернення чи ліквідації наслідків.

Приписи конвенції відображають доктрину розумної передбачуваності, відповідно до якої сторони не можуть нести відповідальність за збитки, які були для них непередбачуваними, виходячи з інформації, якою сторони володіють.

Звідси – висновок: укладаючи договір під час воєнного стану, сторони повинні передбачити настання деяких обставин, нехарактерних для мирного часу, та вжити запобіжних заходів для мінімізації негативних наслідків таких ситуацій. Зробити це можна, сформулювавши у договорі форс-мажорне застереження.

Відтак контрагенти мають право:

  • звузити чи розширити перелік ситуацій, які вони вважатимуть форс-мажорними (зокрема зробити такий список вичерпним або відкритим та передбачити ситуації, які попри свою надзвичайність не вважатимуться форс-мажорними та, внаслідок цього, не звільнятимуть сторону від відповідальності);
  • встановити алгоритм дій у випадку виникнення форс-мажору (до прикладу, визначити строк та форму повідомлення контрагента про настання форс-мажору) та визначити відповідальність за недотримання алгоритму;
  • домовитися про наслідки форс-мажору – відтермінувати виконання договору або ж розірвати його.

Укладаючи договір в умовах війни, сторони повинні врахувати всі ризики, наперед з’ясувати, настання яких ситуацій не звільняє від відповідальності за невиконання договору, а також ретельно продумати форс-мажорне застереження.

Нормативна база:

  1. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні».
  2. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, який засвідчує форс-мажорні обставини – збройну агресію росії проти України.
  3. Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
  4. Цивільний кодекс України.
  5. Господарський кодекс України.
  6. Віденська конвенція ООН про право міжнародних договорів.
  7. Постанова Верховного Суду від 01.06.2021 № 910/9258/20.

Підготували
Олексій Цельєв, експерт Центру дослідження верховенства права
Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
та Христина Бідонько, студентка «Києво-Могилянської академії»

30.06.2022