В умовах воєнного стану право на доступ до публічної інформації беззаперечно корелює з вчасним попередженням громадян про небезпеку, можливістю вчасно евакуюватися, отримати гуманітарну допомогу та протидіяти дезінформації. Проте водночас не слід забувати про доцільність приховування тих чи інших даних зі стратегічних міркувань.
Право на доступ до публічної інформації громадянам гарантовано статтями 34, 50 Конституції України, Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів, Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Частина друга статті 34 Конституції України передбачає обмеження здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.
За загальним правилом публічна інформація підлягає обов’язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня затвердження документа.
Статтями 10 – 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлений перелік інформації, яка підлягає оприлюдненню. До такої інформації належить інформація про діяльність суб’єктів владних повноважень або їх про організаційну структуру тощо.
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає повноваження окремих розпорядників з питань оприлюднення інформації щодо встановлення обмеження опублікування певних видів інформації.
Проте не підлягає обмеженню інформація:
- щодо нормативно-правових актів про впровадження обмежень конституційних прав та свобод;
- про стан довкілля;
- про якість харчових продуктів.
В умовах воєнного стану реалізація права на доступ до публічної інформації частіше здійснюється громадянами з використанням онлайн ресурсів, тобто офіційних сайтів або сторінок в соціальних мережах органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Саме тому такою важливою є наявність офіційного вебресурсу для кожного органу та вчасне розміщення актуальної інформації.
В умовах діджиталізації допустимо розміщувати інформацію на офіційних сторінках у соціальних мережах. Наприклад, офіційний телеграм канал Віцепрем’єр-міністра – Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України І. Верещук беззаперечно сприяв своєчасному інформування громадян про евакуацію, місце та час зустрічі.
У роз’ясненнях Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надаються певні рекомендації щодо оприлюднення публічної інформації. Ось деякі з них:
- невідкладно оприлюднювати інформацію про факти, що загрожують життю, здоров’ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим;
- оприлюднювати достовірну та об’єктивну інформацію, яка є суспільно-необхідною в умовах воєнного стану;
- здійснити аудит інформації, оприлюдненої на офіційних вебсайтах розпорядників та на сторінках у соцмережах, на предмет її тимчасового обмеження в доступі або вилучення, шляхом віднесення до інформації з обмеженим доступом;
- враховувати, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не увесь документ.
Важливою є рекомендація щодо застосовування «трискладового тесту» щодо обмеження доступу до інформації з метою встановлення ймовірності завдання оприлюдненням істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам.
Параметри цього «тесту» закріплені у частині другій статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та включають у себе такі критерії:
- виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
- розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
- шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Цей тест також застосовується у питаннях відмови в задоволенні запитів у зв’язку з обмеженням доступу до інформації в умовах воєнного стану.
Загалом щодо особливості розгляду запитів на інформацію, то такі запити можуть бути відстрочені відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації». Про це можна проінформувати шляхом повідомлення на офіційних вебсайтах та сторінках в соціальних мережах розпорядника.
У разі можливості забезпечення дистанційної роботи з урахуванням безпеки життя та здоров’я працівників, технічної можливості та доступу працівників до публічної інформації, – доцільно індивідуально повідомляти кожного запитувача про відстрочку. Повідомлення може мати однорідний характер та шаблонний зміст.
Щодо обмеження доступу до певного виду інформації, то відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Україні встановлено та діє презумпція відкритості інформації.
Тобто публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Обмеження здійснюється за використанням вже вище згаданого «трискладового тесту» для захисту інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення тощо.
У випадку відмови розпорядник має пояснити, у чому саме полягатиме істотна шкода інтересу, що підлягає захисту, та обґрунтувати прямий причинно-наслідковий зв’язок із таким розголошенням, пояснити, яким чином істотна шкода вказаним вище інтересам буде переважати суспільний інтерес в доступі до тієї чи іншої інформації.
Отже, в умовах воєнного стану доступ до інформації може обмежуватися лише законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя. Запити на інформацію можуть бути відстрочені, або ж може бути відмовлено у наданні інформації певного виду, проте розпорядник інформації має обов’язок обґрунтувати у відповіді на запит правомірність обмеження в доступі публічної інформації, зазначивши вище наведені ознаки.
Підготувала
Марина Кварацхелія, студентка Національного університету
«Києво-Могилянська академія»
