З початком повномасштабної війни значно збільшилася кількість звернень з питання забезпечення прав одного з батьків щодо безперешкодного спілкування з дитиною як в Україні, так і за її межами. Реалізацію цього права передбачено в міжнародному праві та законодавстві України.
За законодавством України мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Згідно з частиною першою статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини повинні вирішуватися батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, то варто звернутися до органів опіки та піклування, щоб визначити порядок такої участі, виходячи з інтересів дитини, або звернутися до суду.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Україна є державою-учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі — Конвенція), яка на сьогоднішній день застосовується у відносинах між Україною та 55 державами-учасницями.
Згідно з Порядком виконання на території України Конвенції центральним органом для виконання передбачених Конвенцією функцій, а також співробітництва з компетентними органами за кордоном визначено Міністерство юстиції України, що діє безпосередньо або через територіальні управління юстиції.
Отже, батькам, опікунам або іншим офіційним представникам потрібно звернутися до Мін’юсту чи територіального управління юстиції із заявою про сприяння поверненню дитини.
Відповідно до статті 1 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94 (зі змінами), консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України.
Наступним кроком буде звернення до консульської установи держави, де наразі перебуває дитина.
Якщо один із батьків або офіційний представник не знає, де саме перебуває дитина, необхідно звернутися до Національної поліції України із заявою про розшук дитини.
У разі, якщо Ваші права або права Вашої дитини порушені органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, Вам необхідно звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини:
- за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008;
- на електронну пошту: [email protected];
- на гарячу лінію: 0800501720;
- за тел. 044-299-74-08.
Джерело: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
