У зв’язку із запровадженням тимчасових обмежень трудових прав працівників і веденням воєнних дій на окремих територіях України на практиці виникають питання щодо забезпечення дисципліни праці.
Які особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників в умовах війни?
Що рекомендують експерти Ініціативи «Право в умовах війни»
Експерти радять:
- застосовувати загальні положення притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників в умовах воєнного стану;
- враховувати складну безпекову ситуацію, в якій перебуває велика кількість працівників;
- не застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності працівників без встановлення причин порушення трудових обов’язків, що може свідчити про наявність чи відсутність вини як елементу дисциплінарного проступку.
У випадку наявності складу дисциплінарного проступку в період дії воєнного стану застосовується спрощений порядок звільнення працівника.
Зокрема, попередньої згоди виборного органу профспілки на звільнення не потрібно.
Зверніть увагу: при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. А тому звільнення як дисциплінарне стягнення – це крайній захід.
Правове обґрунтування
Досить поширеною є теза про диспозитивний характер дисциплінарної відповідальності, що полягає у праві, а не обов’язку застосування дисциплінарних стягнень до працівника.
Дійсно, відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Проте законодавство, статути й положення про дисципліну для окремих категорій працівників можуть передбачати й інші дисциплінарні стягнення.
Так, наприклад, до працівників залізничного транспорту, крім догани та звільнення, може застосовуватися позбавлення права керування як дисциплінарне стягнення, що передбачено Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту (Постанова КМУ від 26.01.1993 р. № 55).
Водночас до державних службовців застосовуються (а не можуть застосовуватися) дисциплінарні стягнення, передбачені Законом України «Про державну службу» (дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом).
Разом з тим, застосування дисциплінарних стягнень до працівників може бути одночасно й правом роботодавця, і його обов’язком, адже відповідно до ст. 141 КЗпП України роботодавець зобов’язаний забезпечувати трудову дисципліну.
Тож, якщо для забезпечення трудової дисципліни є потреба у застосуванні негативних заходів дисциплінарного впливу на працівника, то роботодавець зобов’язаний їх вжити на виконання свого обов’язку забезпечувати трудову дисципліну.
Відповідно до усталеної судової практики, зокрема згідно з постановою Верховного Суду від 22.07.2020 р. № 554/9493/17, для застосування до працівника одного з видів дисциплінарних стягнень необхідно встановити склад дисциплінарного проступку, який включає наступні складові:
- дії (бездіяльність) працівника;
- порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов’язків;
- вина працівника;
- наявність причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) та порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов’язків.
Водночас недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку, а отже відсутні підстави для застосування дисциплінарного стягнення.
У цьому відношенні при притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності в умовах воєнного стану, коли є висока ймовірність існування небезпечних для життя людини обставин, особливого значення набуває встановлення роботодавцем вини працівника у порушенні або неналежному виконанні покладених на нього трудових обов’язків.
Для прикладу, працівник відсутній на роботі впродовж робочого дня. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відсутність на роботі більше ніж три години протягом робочого дня без поважних причин є законною підставою для звільнення такого працівника з роботи. Проте в умовах воєнного стану працівник може мати поважну причину такої відсутності, зумовлену безпековою ситуацією в регіоні. Тому не рекомендується застосовувати звільнення як дисциплінарне стягнення без з’ясування причин такого прогулу.
Через воєнні дії працівник також може бути відсутній досить тривалий час упродовж всього періоду воєнного стану, який триває вже кілька місяців. Навіть у цьому випадку ми не рекомендуємо звільняти за прогул, оскільки нині відсутня законна підстава для цього.
Водночас зазначимо, що на розгляді Верховної Ради України перебуває законопроєкт № 7251 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Проєкт закону передбачає право роботодавця звільнити працівника, який відсутній на роботі протягом чотирьох місяців та немає інформації про причини його відсутності.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ, у період дії воєнного стану норми ст. 43 КЗпП України (про отримання попередньої згоди виборного органу профспілки на звільнення) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Тому, за умови встановлення повного складу дисциплінарного проступку, порядок застосування звільнення як дисциплінарного стягнення у цій частині спрощено.
Інших особливостей щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності Закон № 2136-ІХ не встановлює, а отже – мають застосовуватися загальні положення.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2022 року № 481 «Деякі питання організації роботи працівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану»:
- у разі перебування працівників суб’єкта господарювання державного сектору економіки в робочий час поза межами робочого місця в Україні, без рішення виконавчого органу або керівника суб’єкта господарювання, або перебування в робочий час за кордоном, за винятком перебування у відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону;
- у разі перебування членів виконавчого органу або керівника суб’єкта господарювання в робочий час поза межами робочого місця в Україні, без рішення, зазначеного в абзаці другому пункту 1 цієї постанови, або перебування в робочий час за кордоном, за винятком перебування у відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону чи припинено їх повноваження в установленому порядку.
На нашу думку, зазначена постанова не зовсім узгоджується з положеннями КЗпП України та заперечується розвитком судової практики щодо кваліфікації дисциплінарного проступку. Адже з наведеного формулювання можна зробити висновок, що будь-яке не санкціоноване керівництвом перебування працівника чи керівника за кордоном у період воєнного стану автоматично можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок.
Рекомендуємо перед застосуванням дисциплінарних стягнень з’ясувати причини відсутності працівників підприємств державного сектору економіки, а також інші обставини місцеперебування працівників.
Крім того, відповідно до ст. 153 КЗпП України, роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для його життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров’я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
Разом з тим, згідно з положеннями ст. 139 КЗпП України, працівники зобов’язані працювати чесно й сумлінно, своєчасно та точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової дисципліни.
Таким чином, до несумлінних працівників, які вчиняють прогул, наприклад, виїжджаючи за межі України в пошуках тимчасового захисту без об’єктивних для цього підстав, роботодавець має право застосувати один з передбачених законодавством заходів дисциплінарних стягнень, за умови встановлення відсутності поважних причин та наявності підстав для притягнення до відповідальності за порушення трудової дисципліни.
Спеціально для Ініціативи «Право в умовах війни»
підготував Іван Яцкевич
