Право на інформацію є конституційним правом кожної особи та полягає у можливості вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.
Оскільки це право є важливим інструментом демократичного суспільства, то його обмеження можливе лише у виняткових випадках – а саме, в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
З початком повномасштабного вторгнення рф 24.02.2022 р. на території України було введено воєнний стан, що є підставою для запровадження згаданих обмежень.
Як отримати публічну інформацію чи інформацію, що становить суспільний інтерес
Одним зі способів отримати публічну інформацію чи інформацію, що становить суспільний інтерес, є подання запитів. На прохання особи розпорядник інформації зобов’язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, що знаходиться у його володінні – окрім випадків, коли така інформація має обмежений доступ (тобто є конфіденційною, службовою або таємною).
Традиційно перед тим, як обмежити доступ до інформації, розпорядник має застосувати так званий «трискладовий тест» (ч. 2 ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації»). Перевірка інформації за цим тестом є обов’язковою навіть в умовах воєнного стану.
«Трискладовий тест» допомагає визначити, чи є неоприлюднення інформації виправданим.
Для цього слід відповісти на такі питання:
- Чи здійснюється обмеження доступу до інформації відповідно до закону та чи відповідає інтересам
- національної безпеки;
- територіальної цілісності;
- громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням;
- охорони здоров’я населення;
- захисту репутації або прав інших людей;
- запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно;
- підтримання авторитету і неупередженості правосуддя?
- Чи може розголошення інформації завдати істотної шкоди цим інтересам?
- Чи шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні?
Якщо відповідь на всі три питання «так», то в доступі до інформації може бути відмовлено. Якщо ж відповідь хоча б на одне з них – «ні», то розпорядник повинен надати запитувану інформацію.
Доречно додати, що обмеженню у доступі підлягає саме інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
В умовах воєнного стану видається за доцільне обмежувати доступ до інформації з мотивів захисту інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку з метою запобігти заворушенням чи кримінальним правопорушенням, та для охорони здоров’я населення.
Після визначення інтересу, який має бути захищено, необхідно визначити, як саме цим інтересам може бути завдано істотної шкоди. Під істотною шкодою маються на увазі вкрай негативні наслідки, які безпосередньо настануть у разі розголошення відповідної інформації.
Зрештою, варто з’ясувати, чи переважатиме така істотна шкода суспільний інтерес в доступі до аналізованої інформації. Суспільний інтерес визначається через користь, яку отримає суспільство від розкриття інформації.
Які відомості не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом
Закон встановлює перелік відомостей, які взагалі не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом, зокрема відомості:
- про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;
- про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
- про факти порушення прав і свобод людини;
- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
- щодо діяльності державних та комунальних підприємств;
- про використання бюджетних коштів, у тому числі на здійснення закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю);
- про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном тощо.
Як уже згадувалося, в умовах воєнного стану право на інформацію може обмежуватися. З огляду на це при застосуванні «трискладового тесту» відповідність оприлюднення інформації суспільному інтересу має другорядне значення у порівнянні з інтересами національної безпеки або охорони здоров’я населення.
Наприклад, розкриття інформації про використання бюджетних коштів на закупівлю товарів для потреб військових може завдати шкоди інтересам національної безпеки, адже наявність таких даних у відкритому доступі може зіграти на руку ворогу. Відтак у певних випадках є виправданим обмеження доступу навіть до тих категорій інформації, які в мирний час не підлягають обмеженню.
Загалом розпорядник інформації має надати відповідь на запит про інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може становити до 20 робочих днів.
У деяких випадках відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту – у разі, якщо запит на інформацію стосується інформації:
- необхідної для захисту життя чи свободи особи;
- щодо стану довкілля;
- щодо якості харчових продуктів і предметів побуту;
- щодо аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян.
Війна є обставиною непереборної сили – надзвичайною, невідворотною і такою, що унеможливлює своєчасне виконання обов’язків розпорядника інформації. У разі настання обставин непереборної сили допускається відстрочка в задоволенні запиту на інформацію. Відстрочка має бути виправдана неможливістю надати запитувану інформацію у передбачені законом строки.
Основні нормативно-правові акти
- Загальна декларація прав людини 1948 року.
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року.
- Конвенція ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25.06.1998 р. (Орхуська конвенція).
- Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18.06.2009 р.
- Конституція України від 28.06.1996 р.
- Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657‑XII.
- Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939‑VI.
Підготували
Олексій Цельєв, експерт Центру дослідження верховенства права
Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
Ольга Рудевич, студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія»
