Проблеми здійснення прав на придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї за законодавством України в умовах воєнного стану

Частина перша статті 17 Конституції України проголошує, що захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Події останніх місяців російсько-української війни засвідчують, що ця конституційна норма є цілком дієвою, а одною із запорук її реалізації є наявність у громадян України прав на придбання, зберігання і носіння вогнепальної зброї.

Порядок набуття цих прав в умовах воєнного стану було значно спрощено, що має як переваги, так і недоліки.

1. Які проблеми пов’язані з порядком набуття прав на придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї у мирний час?

Порядок набуття фізичною особою права на цивільну вогнепальну зброю у мирний час відрізняється залежно від виду вогнепальної зброї та відповідності особи вимогам, встановленим законодавством України.

Наразі такий порядок встановлено:

• постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р. № 2471-XII;
• постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 576, якою затверджено Положення про дозвільну систему (далі – Положення № 576)
• наказами Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622 (далі – Інструкція № 622) і від 13.06.2000 р. № 379 дск (гриф «Для службового користування» було знято у 2017 році).

Громадяни України, які досягли 21-річного або 25-річного віку, можуть відповідно придбати мисливську гладкоствольну зброю або відповідно мисливську нарізну зброю за наявності дозволу органів поліції.

Перелік необхідних документів для отримання дозволу на придбання мисливської вогнепальної зброї, визначено у пункті 12.2 Інструкції № 622. Документи мають підтверджувати громадянство України заявника, відсутність у нього медичних протипоказань, наявність навичок поводження зі зброєю, місце проживання.

Відсутність у заявника медичних протипоказань підтверджується медичною довідкою, що видається за результатами медичного обстеження, проведеного у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України.

Для отримання такої довідки заявник має, зокрема, подати сертифікат про проходження обов’язкового профілактичного наркологічного огляду та довідку щодо перебування громадянина на психіатричному обліку.

Навички поводження зі зброєю підтверджуються довідкою, що видається після проходження відповідних курсів і складання заліку перед комісією, до складу якої входять працівники дозвільної системи.

Громадянин України, який придбав мисливську вогнепальну зброю, протягом 10 днів зобов’язаний зареєструвати її в органах поліції за місцем проживання й отримати дозвіл на зберігання та носіння зброї. Для одержання такого дозволу заявнику, зокрема, треба подати документи, що підтверджують факти придбання ним зброї та страхування цивільної відповідальності.

Підстави для відмови заявникам у видачі дозволів на придбання, зберігання і носіння мисливської вогнепальної зброї передбачені у пункті 5.1 Інструкції № 622. Так, у видачі цих дозволів можуть відмовити, якщо у заявника є медичні протипоказання або проблеми із законом (судимості, повідомлення про підозру і т. д.), відсутні навички поводження зі зброєю тощо.

Перевірка на предмет відсутності підстав для відмови у видачі дозволу та достовірності поданих документів проводиться протягом місяця. Строк дії виданих дозволів на придбання, зберігання, носіння зброї становить 3 роки.

Водночас придбати короткоствольну вогнепальну зброю громадянину України досить проблематично. Так, в Україні на законних підставах можна придбати гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю, тобто травматичну зброю. Але таким правом наділені лише:

• працівники суду, правоохоронних органів та їх близькі родичі;
• особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві;
• народні депутати України;
• члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;
• військовослужбовці, окрім військовослужбовців строкової служби;
• державні службовці;
• журналісти.

Для одержання дозволу на придбання травматичної зброї заявнику слід подати пакет документів, схожий до передбаченого Інструкцією № 622.

Але у випадку травматичної зброї заявник має також подати до органу поліції документ, що засвідчує його належність до категорії осіб, наділених цим правом. Таким документом в залежності від ситуації може бути довідка з місця служби (роботи), посвідчення члена громадського формування або копія рішення про застосування заходів безпеки, видане органом, що їх здійснює.

Правом на придбання, зберігання, носіння короткоствольної вогнепальної зброї, іншої, аніж травматична, громадяни України не наділені. Винятком з цього правила є зберігання і носіння нагородної зброї.

Необхідно зауважити, що такий підхід щодо права на придбання, короткоствольної вогнепальної зброї не повною мірою відповідає європейським стандартам, які передбачають, що право на придбання будь-якої зброї має бути пов’язаним із наявністю достатніх підстав. Адже не завжди наявність певного правового статусу безпосередньо пов’язана з ризиками для життя і здоров’я особи, які можуть об’єктивно мати місце й щодо інших категорій осіб.

Наприклад, правом на придбання травматичної зброї наділені всі державні службовці, тоді як службовці органів місцевого самоврядування – ні, хоча як перші, так і другі виконують схожі за змістом адміністративні функції.

Можна стверджувати, що зараз в Україні головною проблемою, пов’язаною зі здійсненням громадянами України права на зброю, є відсутність законодавчого регулювання обігу зброї у цивільному обороті всупереч положенням Конституції та законів України.

Так, частиною другою статті 41 Конституції України проголошено, що право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Пунктом 7 частини першої статті 92 Основного Закону встановлено, що виключно законами України визначається правовий режим власності.

Частиною другою статті 178 Цивільного кодексу України передбачено, що види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені законом. Види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежено оборотоздатні), також встановлюються законом.

Натомість порядок набуття у власність вогнепальної зброї в Україні досі визначається підзаконними нормативно-правовими актами. Частина з них, а саме постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» та Положення № 576, були прийняті до набрання чинності Конституцією України, що мало б мати передбачувані наслідки.

Так, згідно з пунктом 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Отже, відповідні положення згаданих правових актів мали б втратити свою чинність після набрання чинності Основним Законом, оскільки суперечать зазначеним конституційним положенням.

Але на практиці ситуація виглядає дещо інакше.

Обумовлено це тим, що за законодавством підзаконні нормативно-правові акти, які не було скасовано або визнано такими, що втратили чинність, органами, що їх видали, або їх окремі положення можуть визнаватися нечинними лише у судовому порядку (п. 1 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України) або, як постанова Верховної Ради України, – за рішенням Конституційного Суду України (п. 1 ч. 1 ст. 84, ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Однак оскільки питання про нечинність цих правових актів перед судом не порушувалося, а ініціатива їх зміни з метою приведення у відповідність до Конституції України не була виявлена, ці акти продовжують діяти.

Наразі у Верховній Раді України готується на друге читання проєкт Закону про право на цивільну вогнепальну зброю (реєстр. № 5708 від 25.06.2021), ухвалення якого зможе змінити цю ситуацію на краще. Водночас при доопрацюванні цього законопроєкту необхідно враховувати обставини, що склалися у цій сфері після 24 лютого 2022 року.

2. Які проблеми пов’язані з порядком набуття права на придбання, зберігання, носіння вогнепальної зброї під час дії воєнного стану?

З початком повномасштабної фази збройної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 року керівництво держави вирішило спростити процедури, пов’язані зі вступом громадян України до лав Сил територіальної оборони Збройних Сил України та отриманням бойової вогнепальної зброї.

3 березня 2022 року було ухвалено Закон України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» (надалі – Закон № 2114-IX). Зокрема, стаття 1 цього Закону надає громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (надалі – цивільні особи) право отримати вогнепальну зброю і боєприпаси. Порядок здійснення цього права було встановлено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.03.2022 р. № 175 (далі – Порядок № 175).

Процедура отримання зброї досить проста: достатньо лише подати до органу поліції заяву, до якої додати копію документа, що посвідчує особу. При цьому першочергово розглядаються заяви цивільних осіб, які у минулому мали досвід поводження з вогнепальною зброєю (звільнені з військової служби у запас, ветерани, мисливці тощо), що підтверджується копіями документів, передбачених абзацом четвертим пункту 4 Порядку № 175.

Підставами для відмови у видачі бойової вогнепальної зброї цивільній особі є неповноліття, визнання такої особи недієздатною або обмежено дієздатною, отримання цією особою вогнепальної зброї та боєприпасів раніше.

Відповідно до статті 3 Закону № 2114-IX, отримані цивільними особами вогнепальна зброя та невикористані боєприпаси до неї мають бути здані до органів Національної поліції протягом 10 днів після скасування або припинення дії воєнного стану в Україні. За порушення вимоги, передбаченої цією статтею, цивільні особи несуть кримінальну відповідальність.

Можна припустити, що порушення цієї вимоги міститиме у собі ознаки злочину, передбаченого статтею 262 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме – привласнення вогнепальної зброї та боєприпасів.

Іншим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2022 р. № 170 (далі – Наказ № 170) спрощено процедуру видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану. Так, для видачі таких дозволів достатньо подати заяву із доданою до неї копією паспорта громадянина України та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

Видаються такі дозволи протягом 2 днів на час воєнного стану. Не пізніше ніж за 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану такі дозволи слід переоформити за правилами, встановленими Інструкцією № 622.

Спільними підставами для відмови у виданні бойової вогнепальної зброї на підставі Порядку № 175 та дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї на підставі Наказу № 170 є така поведінка особи, яка викликає сумніви у тому, що при користуванні зброєю особа переслідуватиме передбачену законом мету захисту України від збройної агресії та не наражатиме інших на небезпеку.

Перелік таких «індикаторів» встановлений Наказом № 170. На перший погляд, він вельми широкий, але насправді у цьому переліку відображено лише незначну частину ширшого кола обставин, які слугували підставами для відмови в отриманні дозволу на зброю у мирний час.

У такого підходу є як переваги, так і недоліки.

Перевагою такого підходу є те, що працівники дозвільної системи мають зручний у використанні перелік підстав, для перевірки яких не потрібно багато часу. Також положення Наказу № 170, де перелічено конкретні склади адміністративних правопорушень як підстави відмови у дозволі, краще відповідають вимогам принципу правової визначеності, аніж положення Інструкції № 622, що оперує загальними поняттями.

Але серйозним недоліком є те, що ці підстави сформульовані таким чином, що виникає ситуація, коли ті, хто вчинив адміністративні правопорушення, придбати вогнепальну зброю не можуть, тоді як ті, хто вчинив схожі кримінальні правопорушення, навпаки, не підлягають обмеженням.

Так, особа, яка протягом року притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (стаття 173-2 КУпАП), у законний спосіб зброю не придбає, а особа, яка має судимість за вчинення домашнього насильства (стаття 126-1 КК України), як не парадоксально, зробить це без жодних проблем. Адже згідно з Наказом № 170 органи поліції перевіряють наявність у заявника судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, які не погашені або не зняті, тоді як домашнє насильство належить до нетяжких злочинів.

Такий же парадокс існує й щодо тих, хто притягався до відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп’яніння (ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП і ч. 1 ст. 286-1 КК України) або незаконне поводження з наркотичними засобами та психотропними речовинами (ст. 44 КУпАП і ст. 309 КК України).

Під час воєнного стану цілком легально можуть придбати вогнепальну зброю особи, які відбули покарання за вчинення кримінальних проступків або мають непогашені чи незняті судимості за інші нетяжкі злочини.

До них за КК України відносяться, серед іншого, такі злочини, як катування (ст. 127 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ч. 1, 2 статті 146 КК України), зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК України), сексуальне насильство (ч. 1 ст. 153 КК України), вимагання (ч. 1 ст. 189 КК України), хуліганство (ч. 1-3 ст. 296 КК України), жорстоке поводження з тваринами (ч. 1-2 ст. 299 КК України).

Отже, необхідно доповнити перелік обставин, які органи поліції перевіряють при виданні дозволів або зброї, та підстави для відмови у видачі дозволів або зброї – переліком складів кримінальних проступків та нетяжких злочинів, вчинення яких заявником у минулому свідчитиме про те, що придбання зброї такою особою становитиме небезпеку для оточення.

Підготували
Юрій Ключковський, експерт Центру дослідження верховенства права Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
та Костянтин Трубчанінов, студент «Києво-Могилянської академії»