Відновлення господарських документів під час війни

Якщо платник податків (фізична особа підприємець або підприємство) втратив первинні документи внаслідок настання форс-мажорних обставин під час війни, така ситуація не є непоправною, існує алгоритм відновлення документів.

Загальну процедуру, відповідно до якої знищені первинні документи можна відновити, передбачено приписами чинного законодавства України, зокрема:

  • п. 6.10 глави 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88 (далі – Положення № 88);
  • п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Для цього керівник підприємства або фізична особа підприємець письмово повідомляє про втрату, знищення документів правоохоронні органи та наказом призначає комісію, яка встановлює, які саме документи відсутні, з’ясовує причини їх пропажі або знищення. Комісія оформляє акт (п. 6.10 Положення № 88).

Про факт втрати, пошкодження, знищення документів, на підставі яких заповнюються податкові декларації, треба повідомити орган ДПС протягом 5 днів із моменту виявлення факту втрати документів (п. 44.5 статті 44 ПКУ). Далі платник податків має 90 днів для відновлення втрачених документів.

У разі не відновлення таких документів або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац 4 п. 44.5 статті 44 ПКУ). Тобто, якщо операції не підтверджені первинними документами, можуть бути зняті витрати, податковий кредит і відповідно йти мова про заниження податкових зобов’язань.

В умовах форс-мажору (воєнного стану) строки подовжено. За пп. 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України тисячі платників податків (фізичних осіб підприємців або підприємств) були змушені покинути свої робочі місця, де зберігалися документи для ведення господарської діяльності, або їх робочі місця були знищені, тобто втрата первинних документів відбулася з причин, пов’язаних із бойовими діями.

Для таких випадків існує спеціальна процедура або алгоритм, який використовують у разі втрати первинних документів через збройну агресію російської федерації.

Спеціальні правила прописано у пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (зміни внесено Законом України від 01 квітня 2022 р. № 2173-ІХ). Це виняток із загальних правил, визначених статтею 44 ПКУ.

Проте ці спеціальні правила не для всіх. Вони діють лише щодо втрачених, знищених документів, чи документів, які неможливо вивезти, для платників податків, які провадили діяльність:

  • на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії;
  • на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, має визначити Кабінет Міністрів України. Станом на 20 червня 2022 р. такий перелік Урядом не затверджено.

Проте є Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 11 червня 2022 року, затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (наказ від 25 квітня 2022 р. № 75).

Але цей перелік не підлягає застосуванню згідно з пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, адже його має затвердити саме Уряд.

Підставами для неможливості пред’явлення первинних документів є:

  • втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів;
  • знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов’язане з ризиком для життя чи здоров’я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв’язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

Якщо вивезти первинні документи неможливо, платник податків подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, в якому зазначаються:

  • обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів;
  • податкові (звітні) періоди;
  • загальний перелік первинних документів (за можливості – із зазначенням реквізитів).

Що означає подання повідомлення про втрату первинних документів?

  1. Дані та показники податкової звітності платника податків за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів.
  2. Подане повідомлення є підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв’язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від’ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту ПДВ, та/або суми від’ємного значення ПДВ минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
  3. Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв’язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
  4. У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто:
    – у бік збільшення суми податкових зобов’язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди;
    – у бік збільшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди;
    – у бік збільшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Якщо платник податків дізнався про втрату первинних документів після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, то такий платник податків зобов’язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Втрата документів, що не пов’язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій, не надає права платнику податків застосовувати положення підпункту 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Обов’язок доведення відсутності підстав для застосування положень пп. 69.28 підрозділу 10 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ покладається на контролюючий орган. Платник податків, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену ПКУ та іншими законами України.

Податківці можуть відмовити у застосування правил, визначених у пп. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, але мають довести відсутність підстав для їх застосування платником податків.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови. Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку.

До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

Матеріал підготувала Ганна Гірій
в межах проекту Центру верховенства права та
Академії Фольке Бернадотта (Folke Bernadotte Academy)
«Верховенство права під час війни»

24.06.2022