Усиновленням (удочерінням) є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Варто зазначити, що правило усиновлення (удочеріння) дитини лише на підставі рішення суду є чинним і під час воєнного стану. Така законодавча вимога є обґрунтованою та важливою для дотримання прав дитини, адже суд встановлює:
- чи може бути дитина усиновленою;
- чи може особа бути усиновлювачем;
- чи є особи, які мають переважне право на усиновлення дитини;
- чи немає в усиновлювачів корисливого мотиву усиновлення дитини;
- чи є згода батьків на усиновлення дитини безумовною (зокрема, чи не було укладено угоду про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає);
- чи надає згоду на усиновлення дитина, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
Переважне право на усиновлення дитини має громадянин(ка) України:
- у сім’ї якого/якої виховується дитина;
- який/яка є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
- який/яка усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
- який/яка є родичем (родичкою) дитини.
Усиновлення дитини без згоди батьків провадиться лише у кількох випадках, а саме, коли батьки:
- невідомі;
- визнані безвісно відсутніми;
- визнані недієздатними;
- позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;
- протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім’ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до Сімейного кодексу.
Варто зазначити, що в будь-якому випадку дитина береться на облік дітей, які можуть бути усиновлені. Також на облік беруться особи, які бажають стати усиновлювачами.
Відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905, для того, щоб взяти дитину на облік, необхідні такі документи:
- для дитини-сироти – свідоцтво про смерть батьків, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану, або документ про їх смерть, виданий компетентним органом іноземної держави, за умови його легалізації;
- для дитини, батьки якої:
- позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми або недієздатними – рішення суду;
- оголошені померлими – свідоцтво про смерть батьків, видане органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду, або документ про їх смерть, виданий компетентним органом іноземної держави, за умови його легалізації;
- невідомі, для підкинутої або знайденої дитини – акт органу Національної поліції та закладу охорони здоров’я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, і довідка або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, що видані органом державної реєстрації актів цивільного стану, яка підтверджує, що запис про батьків дитини у Книзі реєстрації народжень проведено за рішенням органу опіки та піклування;
- для дитини, яку не забрали із закладу охорони здоров’я, – акт закладу охорони здоров’я та органу Нацполіції про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати, або акт закладу охорони здоров’я та органу Нацполіції про покинуту дитину, в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я, складеного за формою, затвердженою МОЗ та МВС (із зазначенням документів, на підставі яких записані відомості про матір дитини), довідка або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, що видані органом державної реєстрації актів цивільного стану про внесення запису про батьків дитини до Книги реєстрації народжень, а також письмова згода матері (батьків) на усиновлення, засвідчена нотаріусом в установленому порядку, або рішення суду про позбавлення матері (батьків) батьківських прав, або довідка, виданої органами Національної поліції про те, що місце проживання (перебування) матері (батьків) невідоме;
- для дитини, яку протягом двох місяців після народження не забрали з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я, – акт закладу охорони здоров’я та органу Національної поліції про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, або акту закладу охорони здоров’я та органу Національної поліції про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я, складеного за формою, затвердженою МОЗ та МВС, довідки або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, що видані органом державної реєстрації актів цивільного стану про внесення запису про батьків дитини у Книгу реєстрації народжень відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, рішення органу опіки та піклування про реєстрацію народження дитини;
- для дитини, батьки якої дали згоду на усиновлення, – письмової згоди батьків на усиновлення дитини, засвідченої нотаріусом.
Важливо, що зазначені документи мають бути надані щодо обох батьків дитини.
Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їх письмової згоди додається письмова згода їх батьків, засвідчена нотаріусом.
У разі, коли дитину виховувала самотня матір або самотній батько, тобто другого з батьків в дитини не було від народження, – до переліку документів додається довідка з органу реєстрації актів цивільного стану щодо запису відомостей про батька/матір дитини (того, хто не опікувався нею з народження).
Якщо дитина, яка може бути усиновлена, перебуває під опікою (піклуванням) і опікун (піклувальник) дав згоду на її усиновлення, тоді додатково надається письмова згода опікуна (піклувальника).
Якщо батько чи мати дитини в установленому порядку визнані недієздатними й над ними встановлено опіку, додається письмова згода опікуна на усиновлення дитини його підопічного. У разі ненадання такої згоди опікуном або якщо опікун над недієздатними батьком чи матір’ю не призначений, така згода надається органом опіки та піклування.
Для того, щоб встановити обставини, коли дитина може бути усиновлена, необхідно дотриматися процедур, які вимагають певного часу. Це потрібно для того, щоб впевнитися, що дитина дійсно позбавлена батьківської опіки/піклування.
Під час війни дотримання таких процедур є надважливим, оскільки часто неможливо встановити, чи дійсно батьки дитини загинули, чи депортовані або ж місцезнаходження їх невідоме.
Так, за Цивільним кодексом України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Якщо неможливо встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи, тоді початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступного року.
Щодо визнання людини померлою ЦК України містить загальні правила та правила, які застосовуються за особливих умов, зокрема й за умови дії воєнного стану, так:
- фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
- якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців;
- за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
- фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Щодо визнання фізичної особи недієздатною, відповідно до ЦК України, особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Ні ЦК України, ні ЦПК України не встановлюють строку, протягом якого суд може визнати фізичну особу недієздатною, проте останній зазначає, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Тобто доведення того, що особа є недієздатною, забирає немало часу, оскільки суду необхідно остаточно впевнитися у цьому, спираючись на факти та документи, у тому числі, на висновок судово-психіатричної експертизи.
Для позбавлення батьківських прав Сімейний кодекс України встановлює такі підстави:
- батько/мати не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини та протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- батько/мати ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
- батько/мати жорстоко поводяться з дитиною;
- батько/мати є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- батько/мати вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- батько/мати засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Варто зазначити, що батьки дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі, мають обов’язок забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я. Якщо ж вони цього не зробили, забрати дитину мають право її бабуся, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування (особи, що мають переважне право на опіку/піклування щодо дитини).
При народженні дитини обов’язково вноситься відповідний запис у Книгу реєстрації народжень. Якщо матір дитини або її місцезнаходження невідомі – її розшукують, а в разі, коли це не вдалося, – розшукують її родичів.
Таким чином, процедура усиновлення є довгою та кропіткою, це обґрунтовано дотриманням прав дитини.
Внаслідок війни кількість дітей, які потребують сім’ї, очевидно збільшиться. Проте процедура усиновлення навіть в умовах воєнного стану має залишатися надійною. Тому правила усиновлення залишаються незмінними, а їх реалізація ускладнена умовами війни.
Для забезпечення найкращих інтересів дитини в умовах воєнного стану запроваджено більш спрощену процедуру тимчасового влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у сімейні форми виховання – Уряд Постановою «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану» від 22 березня 2022 року № 349 передбачив особливості влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування.
Використані джерела
- Сімейний кодекс України.
- Цивільний кодекс України.
- Цивільний процесуальний кодекс України.
- Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану» від 22 березня 2022 року № 349.
Підготували
Юлія Матвєєва, експерт Центру дослідження верховенства права Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
та Олена Крицька, студентка «Києво-Могилянської академії»
