Правомірність обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку

В умовах воєнного стану одним із найгостріших питань є правомірність обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку.

Право громадянина вільно залишити територію своєї держави гарантується як Конституцією України (ч. 1 ст. 33), так і Протоколом № 4 до Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (ЄКПЛ) (ч. 2 ст. 2) та Міжнародним пактом про громадські й політичні права (МПГПП) (ч. 2 ст. 12), які є частиною національного законодавства України.

Проте в умовах воєнного стану може бути встановлене обмеження цього права із зазначенням строку дії такого обмеження (ч. 2 ст. 64 Конституції України). Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 передбачає можливість тимчасового обмеження права громадян України залишати територію України у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану на період його дії.

Таким чином, обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку здійснено відповідно до умов, визначених Конституцією України: за наявності правової підстави (воєнний стан) та із зазначенням строку дії такого обмеження.

Правомірність обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку відповідно до вимог ЄКПЛ

Ст. 15 ЄКПЛ надає державі – учасниці право відступити від її зобов’язань за ЄКПЛ під час надзвичайної ситуації. Зокрема, можливим є відступ від зобов’язання за ч. 2 ст. 2 Протоколу № 4 до ЄКПЛ.

Такий відступ є правомірним у разі дотримання низки умов:

1. запровадження державою заходів, що відступають від її зобов’язань, відбувається під час війни або іншої суспільної небезпеки;
2. війна або інша суспільна небезпека загрожують життю нації;
3. заходи, що відступають від зобов’язань держави за ЄКПЛ, вживаються виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища;
4. заходи, що відступають від зобов’язань держави за ЄКПЛ, не суперечать іншим зобов’язанням держави згідно з міжнародним правом;
5. держава у повному обсязі поінформувала Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи та причини їх вжиття.

Проаналізуємо, чи були дотримані ці умови під час запровадження обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку.

1. Запровадження Україною обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку відбулося під час війни, а саме, військової агресії російської федерації проти України.

2. Звичайне та прийняте значення вислову «суспільна небезпека, яка загрожує життю нації» є зрозумілим і означає «виняткову кризову ситуацію або надзвичайну ситуацію, яка впливає на усе населення і становить загрозу для усталеного життя громади, що формує Державу» (Lawless проти Ірландії (№ 3), § 28). Військова агресія російської федерації проти України є війною, яка впливає на все населення України та становить загрозу для життя всього населення України. Відтак, війна загрожує життю української нації.

3. Для визначення того, чи вийшла Україна за межі, яких вимагає гострота становища війни, запровадивши обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку, варто розглянути такі питання:

• пропорційність заходів, та чи передбачали вони будь-яку невиправдану дискримінацію (A. та інші проти Сполученого Королівства [ВП], § 190);
• чи було будь-яке послаблення запроваджених заходів (Ірландія проти Сполученого Королівства, § 220);
• чи були передбачені гарантії проти зловживань (там само, §§ 216-219; Lawless проти Ірландії (№ 3), § 37; Brannigan та McBride проти Сполученого Королівства, §§ 61-65; Aksoy проти Туреччини, §§ 79-84).

3.1.1. Обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку є пропорційним заходом, оскільки завдяки цьому вдається ефективно проводити призов громадян на військову службу під час загальної мобілізації. Відсутність такого обмеження могла б істотно вплинути на спроможність держави забезпечити оборону проти військової агресії російської федерації.

3.1.2. Аналіз переліку категорій чоловіків призовного віку, що мають право на виїзд за межі України, дає підстави для висновку, що різниця у ставленні до чоловіків призовного віку, які мають право на виїзд, та до тих, які не мають такого права, зумовлена необхідністю досягнення низки легітимних цілей: 1) забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період; 2) забезпечення прав осіб, що постійно проживають за кордоном; 3) забезпечення права особи на здобуття освіти закордоном; 4) забезпечення моніторингу умов перебування дітей за межами України тощо.

Відтак, обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку не передбачає будь-яку невиправдану дискримінацію.

3.2. Протягом дії воєнного стану відбулося послаблення обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку: постановами Кабінету Міністрів України № 264 від 12 березня 2022 р., № 383
від 29 березня 2022 р., № 411 від 5 квітня 2022 р., № 615 від 20 травня
2022 р. внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, якими розширено перелік осіб, що мають право на виїзд за межі України.      

3.3. Гарантії проти зловживань в обмеженні права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку передбачені ч. 3 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», відповідно до якої особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду.

4. Обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку не суперечать іншим зобов’язанням України згідно з міжнародним правом, оскільки 1 і 4 березня 2022 р. Уряд України повідомив Генерального секретаря ООН про відступ від деяких прав, закріплених у МПГПП на час дії воєнного стану, зокрема, Україна повідомила про відступ від статті 12 МПГПП.

5. 28 лютого 2022 р. Україна поінформувала Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи, що відступають від її зобов’язань за ст. 2 Протоколу № 4 до ЄКПЛ, і причини їх вжиття.

Правомірність обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку відповідно до вимог МПГПП

Ст. 4 МПГПП надає державі – учасниці право вживати заходів на відступ від своїх зобов’язань за цим Пактом. Зокрема, можливим є відступ від зобов’язання за ч. 2 ст. 12 МПГПП.

Такий відступ є правомірним у разі дотримання низки умов:

1. запровадження державою заходів на відступ від своїх зобов’язань за МПГПП відбувається під час надзвичайного становища в державі;
2. життя нації перебуває під загрозою під час надзвичайного становища в державі;
3. наявність надзвичайного становища в державі офіційно оголошується;
4. заходи на відступ від своїх зобов’язань за МПГПП вживаються державою тільки в такій мірі, в якій це диктується гостротою становища;
5. заходи, вжиті державою на відступ від своїх зобов’язань за МПГПП, не є несумісними з її іншими зобов’язаннями за міжнародним правом;
6. заходи, вжиті державою на відступ від своїх зобов’язань за МПГПП, не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи соціального походження;
7. держава негайно проінформувала інші держави-учасниці МПГПП за посередництвом Генерального секретаря ООН про положення, від яких вона відступила, і про причини, що спонукали до такого рішення.

Проаналізуємо, чи були дотримані ці умови під час запровадження обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку.

1. Запровадження державою обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку відбувається під час воєнного стану, який був введений у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
2. Відповідно до п. 39 Сиракузьких принципів, що стосуються обмежень і відхилень від положень МПГПП, загрозою життю нації є така загроза, яка: (а) зачіпає все населення і всю територію держави або її частину; і (b) загрожує фізичній цілісності населення, політичній незалежності або територіальній цілісності держави або існуванню або базовому функціонуванню інституцій, необхідних для забезпечення та захисту прав, визнаних у Пакті. Військова агресія російської федерації проти України відповідає обом зазначеним критеріям, відтак вона є загрозою життю української нації.
3. Наявність воєнного стану в Україні у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України була офіційно оголошена в Указі Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022.
4. Відповідно до п. 53 Сиракузьких принципів, що стосуються обмежень і відхилень від положень МПГПП, захід не є суворо потрібним через гостроту становища, коли звичайні заходи, дозволені відповідно до положень Пакту про конкретні обмеження, були б достатніми для подолання загрози життю нації. Звичайні заходи, дозволені відповідно до положень ч. 3 ст. 12 МПГПП, були б недостатніми для подолання загрози життю української нації. Відтак, обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку вживається Україною тільки в такій мірі, в якій це диктується гостротою потреби у проведення мобілізації для відсічі військової агресії російської федерації.
5. Обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку не є несумісним з іншими зобов’язаннями України за міжнародним правом., оскільки 28 лютого 2022 р. Україна у повному обсязі поінформувала Генерального секретаря Ради Європи про відступлення від своїх зобов’язань за ст. 2 Протоколу № 4 до ЄКПЛ.
6. Обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку не тягне за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи соціального походження, оскільки обмеження поширюється лише на тих чоловіків, які перебувають у призовному віці, а не на чоловіків будь-якого віку.
7. 1 і 4 березня 2022 р. Україна повідомила Генерального секретаря ООН про відступ від деяких прав, закріплених у МПГПП на час дії воєнного стану, зокрема, Україна повідомила про відступ від статті 12 МПГПП і про причини, що спонукали до такого рішення.

Отже, обмеження права на виїзд за межі України для чоловіків призовного віку є правомірним заходом відповідно до умов, визначених Конституцією України, ЄКПЛ та МПГПП.

Підготували
Юрій Іщенко, експерт Центру дослідження верховенства права Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
та Руслана Титова, студентка «Києво-Могилянської академії»