Попри російську військову агресію, Україна продовжує свій шлях до Європейського Союзу, зокрема, шляхом гармонізації українського законодавства з acquis ЄС.
2 березня набув чинності Закон України «Про цифровий контент та цифрові послуги» (далі — «Закон про цифровий контент та цифрові послуги», «Закон»), покликаний вдосконалити українське законодавство та гармонізувати його положення з Директивою Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/770 від 20 травня 2019 року.
Цей Закон регулює відносини між виконавцем (фізична або юридична особа незалежно від форми власності, що здійснює підприємницьку діяльність) та споживачем щодо надання
(а) цифрового контенту (дані, які створюються і надаються в цифровій формі; до цифрового контенту належать, зокрема, комп’ютерні програми, застосунки, відеофайли, аудіофайли, музичні файли, цифрові ігри та електронні книги)
та/або
(б) цифрової послуги (послуга, що надає можливість споживачу створювати, обробляти, зберігати та поширювати дані у цифровій формі або отримувати доступ до таких даних, а також здійснювати будь-які інші дії з даними у цифровій формі, що були створені чи завантажені споживачем або іншими користувачами такої послуги; до цифрових послуг належать, зокрема такі, що дають змогу створювати, обробляти, отримувати доступ або зберігати дані в цифровій формі, включаючи хостинг файлів, обробку текстів або гри, які пропонуються в середовищі хмарних обчислень і соціальних мережах).
Дія Закону про цифровий контент та цифрові послуги поширюється також на:
1) відносини, у яких виконавець на підставі договору надає або зобов’язується надати цифровий контент та/або цифрову послугу споживачу, а споживач надає або зобов’язується надати свої персональні дані, крім випадків, якщо їх надання необхідне виключно для одержання цифрового контенту та/або цифрової послуги, без наміру подальшого використання персональних даних для досягнення будь-яких інших цілей;
2) відносини, у яких цифровий контент та/або цифрові послуги розробляються відповідно до специфікації споживача;
3) відносини, у яких виконавець на підставі договору надає або зобов’язується надати цифровий контент на матеріальному носії, що використовується виключно для зберігання такого цифрового контенту.
При цьому, на суб’єктів, визначених Законом про цифровий контент та цифрові послуги, поширюється дія положень Закону України «Про захист прав споживачів» у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Разом із тим, дія Закону про цифровий контент та цифрові послуги не поширюється на регулювання відносин щодо:
1) надання цифрового контенту та/або цифрових послуг, що входять до складу товарів з цифровими елементами або взаємопов’язані з такими товарами і надаються разом з ними за договором купівлі-продажу, незалежно від того, здійснюється надання цифрового контенту та/або цифрової послуги продавцем таких товарів чи третьою особою;
2) надання послуг, крім цифрових послуг, в яких електронна форма подання інформації використовується виконавцем виключно як засіб передачі результатів надання таких послуг та/або інших даних споживачу;
3) надання електронних комунікаційних послуг у розумінні Закону України «Про електронні комунікації», крім послуг міжособистісної електронної комунікації без використання нумерації;
4) надання медичних послуг;
5) надання фінансових послуг;
6) надання послуг у сфері азартних ігор за допомогою онлайн-систем та на підставі індивідуального запиту отримувача таких послуг;
7) передачі виконавцем програмного забезпечення або надання виконавцем доступу до програмного забезпечення на підставі безоплатної публічної ліцензії з відкритим вихідним кодом, якщо персональні дані, надані споживачем, використовуються виконавцем виключно з метою вдосконалення надійності, сумісності та інтероперабельності такого програмного забезпечення;
8) постачання цифрового контенту необмеженому колу осіб, крім випадків передачі цифрового контенту, який є частиною вистави чи показу певної події, засобами сигнальної трансляції;
9) надання цифрового контенту суб’єктами владних повноважень, іншими розпорядниками публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Закон про цифровий контент та цифрові послуги врегульовує обов’язки виконавця щодо надання цифрового контенту та/або цифрової послуги, визначає суб’єктивні та об’єктивні критерії відповідності такого контенту та послуг, а також встановлює відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Відповідно до статті 3 Закону про цифровий контент та цифрові послуги обов’язок виконавця вважається виконаним, якщо:
(а) цифровий контент чи будь-які засоби, які уможливлюють доступ до цифрового контенту чи його завантаження, стають доступними для споживача безпосередньо або за допомогою фізичного чи віртуального пристосування, обраного споживачем для таких цілей;
(б) цифрова послуга стає доступною для споживача безпосередньо або за допомогою фізичного чи віртуального пристосування, обраного споживачем для таких цілей.
Стаття 5 Закону встановлює такі суб’єктивні критерії відповідності цифрового контенту та/або цифрової послуги:
1) опис цифрового контенту, його кількість, якість, функціональність, інтероперабельність, сумісність та інші ознаки відповідають умовам укладеного договору;
2) надані виконавцем цифровий контент та/або цифрова послуга придатні для використання у визначених споживачем цілях, погоджених сторонами на момент укладення договору;
3) споживачу надається цифровий контент та/або цифрова послуга разом з усіма додатками, приналежностями, застосунками та інструкціями, включаючи рекомендації щодо інсталяції, згідно з умовами договору;
4) цифровий контент та/або цифрова послуга надаються у найновішій існуючій версії з подальшим оновленням, якщо інше не передбачено умовами договору.
Також статтею 6 Закону передбачаються об’єктивні критерії відповідності цифрового контенту та/або цифрової послуги:
1) придатність для використання відповідно до мети, з якою зазвичай використовуються цифровий контент та/або цифрова послуга такого самого виду, з урахуванням технічних вимог, передбачених нормативно-правовими актами та/або нормативними документами;
2) надання у кількості та відповідність вимогам щодо якості, включаючи інтероперабельність, функціональність, сумісність, доступність, безперервність надання та безпечність використання, які є звичайними для цифрового контенту та/або цифрової послуги такого самого виду та на отримання яких споживач може обґрунтовано розраховувати (за умов та крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону);
3) надання разом з усіма додатками, приналежностями, застосунками та інструкціями, включаючи рекомендації щодо інсталяції згідно з умовами договору, на отримання яких споживач може обґрунтовано розраховувати;
4) відповідність демоверсії цифрового контенту та/або цифрової послуги, що надавалася виконавцем споживачу для ознайомлення до моменту укладення договору.
Згідно зі статтею 6 Закону виконавець зобов’язаний інформувати споживача про необхідність оновлення програмного забезпечення, що підтримує належне функціонування цифрового контенту та/або цифрової послуги.
У разі невідповідності наданих цифрового контенту та/або цифрової послуги вимогам, визначеним Законом, споживач має право
(а) вимагати надання цифрового контенту та/або цифрової послуги, приведених у відповідність, або
(б) пропорційного зменшення ціни чи
(в) відмовитися від договору (ч. 1 ст. 12 Закону).
Загалом, як передбачено статтею 13 Закону, споживач має право на відмову від договору шляхом повідомлення виконавця про відмову від договору. У разі відмови споживача від договору виконавець зобов’язаний повернути споживачу всі сплачені за договором кошти (ч. 1 ст. 14 Закону).
При здійсненні обробки персональних даних споживача виконавець зобов’язаний дотримуватися вимог Закону України «Про захист персональних даних» (ч. 2 ст. 14 Закону). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону, виконавець зобов’язаний зареєструватися на Єдиному державному веб-порталі для споживачів у сфері електронної комерції. Виконавець зобов’язаний утримуватися від використання будь-якого контенту, відмінного від персональних даних, який наданий або створений споживачем у зв’язку з використанням цифрового контенту та/або цифрової послуги, наданих виконавцем, крім випадків, якщо такий контент:
1) не має жодної користі без цифрового контенту та/або цифрової послуги, наданих виконавцем;
2) пов’язаний виключно з діяльністю споживача під час використання цифрового контенту та/або цифрової послуги, наданих виконавцем;
3) об’єднаний виконавцем з іншими даними і не може бути виокремлений або таке виокремлення потребує непропорційних зусиль;
4) створений споживачем спільно з іншими споживачами, які мають можливість продовжити використання такого контенту (ч. 3 ст. 14 Закону).
У свою чергу, у разі відмови від договору споживач зобов’язується утримуватися від використання цифрового контенту та/або цифрової послуги, наданих виконавцем, та від надання їх третім особам (ч. 1 ст. 15 Закону).
Стаття 8 Закону передбачає запобіжник проти порушень у сфері права інтелектуальної власності: на виконання цієї статті виконавець зобов’язаний гарантувати споживачу, що надані ним цифровий контент та/або цифрова послуга не порушують жодних прав третіх осіб.
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів має забезпечувати належний рівень захисту споживачів цифрового контенту та цифрових послуг і здійснюватиме державний нагляд (контроль) за додержанням Закону. Зокрема, за порушення вимог Закону про цифровий контент та цифрові послуги до суб’єктів господарювання можуть застосовуватися санкції у вигляді штрафу
(а) у десятикратному розмірі вартості цифрового контенту та/або цифрової послуги або
(б) у розмірі 300 відсотків вартості наданих цифрового контенту та/або цифрової послуги
або
(в) у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
(залежно від обставин та виду порушення).
Для уникнення порушень положень Закону про цифровий контент та цифрові послуги суб’єктам підприємницької діяльності слід уважно проаналізувати зазначені положення та належним чином врахувати їх у своїй діяльності.
Матеріал підготувала Дар’я Богатчук,
старша викладачка кафедри загальнотеоретичного
правознавства та публічного права факультету правничих наук
Національного університету «Києво-Могилянська академія»
