Новий Закон про лобіювання

Євроінтеграційний Закон України «Про лобіювання» набрав чинності 14 березня 2024 року та вводиться в дію через два місяці з дня початку функціонування Реєстру прозорості, але не пізніше 1 січня 2025 року (за винятком окремих положень).

Цей Закон визначає правові засади лобіювання в Україні та регулює відносини, що виникають під час лобіювання.

Ґрунтуючись на положеннях Закону, лобіювання може бути визначено як діяльність, що здійснюється фізичною або юридичною особою з метою впливу / спроби впливу на суб’єктів правотворчої діяльності (крім Українського народу на всеукраїнському референдумі, територіальної громади на місцевому референдумі) та / або суб’єктів правотворчої ініціативи в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та / або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення), або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання.

Предметом лобіювання є нормативно-правовий акт, щодо планування розроблення, розроблення та / або прийняття (видання) якого, внесення змін до якого, втрати чинності (скасування) яким (або утримання від таких дій) суб’єкт лобіювання здійснює вплив (спробу впливу) на об’єкт лобіювання.

Бенефіціаром лобіювання може бути іноземна держава, фізична, юридична особа або група таких осіб, у комерційних інтересах яких здійснюється лобіювання.

Закон також передбачає перелік сфер діяльності, що не вважаються лобіюванням. Не є лобіюванням відповідно до цього Закону, зокрема:

  • представництво зовнішньополітичних інтересів органами дипломатичної служби;
  • народна ініціатива на всеукраїнському референдумі та ініціатива на місцевих референдумах;
  • діяльність суб’єктів у сфері медіа та електронних комунікацій;
  • діяльність політичних партій та місцевих організацій політичних партій; діяльність кандидатів на виборні посади на виборах Президента України, виборах народних депутатів України та місцевих виборах, пов’язана з їхньою участю у виборчому процесі відповідних виборів;
  • наукова та науково-технічна діяльність;
  • незалежна професійна діяльність адвокатів щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту
  • реалізація права на мирні зібрання та ін.

Закон встановлює принципи лобіювання, серед яких:

  • законність,
  • прозорість,
  • підзвітність,
  • відповідальність,
  • професійність та
  • етичність.

Зокрема, принцип прозорості передбачає, що інформація про здійснення лобіювання є відкритою і підлягає оприлюдненню, а лобіювання здійснюється виключно особою, яка отримала статус суб’єкта лобіювання та відомості про яку внесено до Реєстру прозорості.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про лобіювання» Реєстр прозорості — це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про суб’єктів лобіювання та їх звітність. Згідно зі статтею 10 Закону, особа набуває статусу суб’єкта лобіювання з дня внесення до Реєстру прозорості запису про її реєстрацію суб’єктом лобіювання, а особам, які не отримали статусу суб’єкта лобіювання, здійснювати лобіювання забороняється.

Реєстр прозорості вестиметься українською та англійською мовами. Ведення Реєстру прозорості забезпечуватиме Національне агентство з питань запобігання корупції, яке є держателем та адміністратором цього Реєстру. На офіційному веб-сайті НАЗК має забезпечуватися відкритий цілодобовий доступ до Реєстру прозорості.

Закон України «Про лобіювання» визначає методи лобіювання, тобто дії, що вчиняються суб’єктами лобіювання під час лобіювання. Стаття 7 Закону передбачає невичерпний перелік методів лобіювання, до яких належать:

  • будь-яка пряма чи опосередкована комунікація з об’єктом лобіювання щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання;
  • підготовка та розповсюдження реклами, пропозицій, програмних і позиційних документів, аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання, у тому числі з використанням медіа або мережі Інтернет;
  • участь у заходах щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання, з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання;
  • запрошення об’єкта лобіювання для участі у зустрічах, конференціях, заходах тощо;
  • організація проведення публічних заходів, інформаційних кампаній, інших заходів, не заборонених законом, що пов’язані з предметом лобіювання;
  • інші методи, не заборонені Конституцією та законами України, які полягають у здійсненні суб’єктом лобіювання впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання щодо предмета лобіювання.

Відповідно до статті 8 Закону не може бути предметом лобіювання нормативно-правовий акт щодо:

  1. оголошення загальної або часткової мобілізації;
  2. введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану;
  3. оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру;
  4. використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
  5. введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;
  6. оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
  7. зміни території України;
  8. амністії.

Закон також встановлює, що лобіювання має здійснюватися на підставі договору лобіювання (за загальним правилом). Юридичні особи — суб’єкти лобіювання, які є громадськими об’єднаннями, іншими неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, можуть здійснювати лобіювання без укладення договору лобіювання, якщо інше не передбачено їхніми установчими документами.

Закон України «Про лобіювання» передбачає перелік осіб, що не можуть бути суб’єктами лобіювання, їхніми клієнтами, бенефіціарами, а також визначає заборонені джерела фінансування лобіювання.

Крім того, Закон встановлює процедуру реєстрації та припинення / зупинення статусу суб’єктів лобіювання, права та обов’язки суб’єктів лобіювання, об’єктів лобіювання та клієнтів, а також деталізовані вимоги до звітів щодо лобіювання.

Відповідно до Закону України «Про лобіювання» НАЗК здійснюватиме моніторинг дотримання вимог законодавства з питань лобіювання, зокрема щодо достовірності відомостей, що подаються суб’єктами лобіювання до Реєстру прозорості, а також достовірності відомостей, зазначених суб’єктами лобіювання у звітах.

Матеріал підготувала Дар’я Богатчук,
старша викладачка кафедри загальнотеоретичного
правознавства та публічного права факультету правничих наук
Національного університету «Києво-Могилянська академія»

7.05.2024