У цьому матеріалі експерти розкривають такі питання:
- Порядок розірвання трудового договору під час воєнного стану.
- Призупинення трудового договору як альтернатива його розірвання.
Початок збройної агресії проти України та запровадження воєнного стану на всій її території суттєво вплинули на порядок регулювання трудових відносин.
Зокрема, з метою адаптації трудового законодавства до реалій війни був прийнятий закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136 (далі – Закон № 2136).
Варто зауважити, що у період дії воєнного стану норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом № 2136, не застосовуються. Одним із нововведень є закріплення додаткових можливостей в частині розірвання трудового договору як для працівників, так і для роботодавців під час воєнного стану.
Читайте також: Особливості та недоліки організації трудових відносин в умовах воєнного стану
Порядок розірвання трудового договору за Законом № 2136
За загальним правилом Кодекс законів про працю України передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні (стаття 38).
Тоді як під час воєнного стану за Законом № 2136 працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у будь-який строк (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
Проте можна це зробити за наявності двох умов:
- підприємство, установа чи організація розташоване у районі ведення бойових дій;
- загроза для життя і здоров’я працівника (стаття 4).
Варто зазначити, що наведена норма є цілком виправданою та відповідає умовам війни. Багато людей були вимушені залишати своє житло та місце роботи у зв’язку з військовими діями чи окупацією.
Доречною в цьому аспекті також є нова норма Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка значно спрощує порядок розірвання працівником трудового договору.
Зокрема, йдеться про можливість працівника, який набув статус внутрішньо переміщеної особи, припинити трудовий договір в односторонньому порядку, подавши до центру зайнятості за місцем свого проживання заяву на ім’я роботодавця про припинення трудового договору (абзац 2 частини четвертої статті 7). У такому разі центр зайнятості самостійно повідомить роботодавця про розірвання трудового договору, а працівник одразу зможе зареєструватися в центрі зайнятості як тимчасово безробітний та отримувати допомогу від держави.
Інше нововведення Закону №2136 стосується особливостей звільнення працівника з ініціативи роботодавця. КЗпП України забороняє звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування його у відпустці (частина третя статті 40).
Проте стаття 5 Закону № 2136 передбачає: «У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку)…».
При цьому таке звільнення повинно відбуватися лише на підставах, визначених КЗпП України. Сама по собі тимчасова непрацездатність або перебування працівника у відпустці не є підставою для звільнення.
Призупинення трудового договору як альтернатива його розірвання
Закон № 2136 запровадив принципово нове поняття для трудового права – призупинення дії трудового договору, яке визначається як: «…тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором» (статті 13).
При цьому призупинення трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин між роботодавцем і працівником.
Ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник. Повідомляти один одного про призупинення дії трудового договору варто письмово або в електронній формі.
Чинна редакція статті 13 Закону № 2136 викликає чимало запитань в процесі її застосування, зокрема, щодо підстав, порядку оформлення призупинення дії трудового договору, джерел відшкодування відповідних втрачених виплат.
Верховна Рада України 1 липня 2022 року ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (законопроєкт № 7251). Зокрема, передбачено внесення суттєвих змін і до статті 13 Закону № 2136 та визначено порядок відшкодування працівнику та роботодавцю грошових сум через агресію рф.
Проте станом на 11 липня Президент України ще не підписав цей закон, а отже, він не набрав чинності.
Читайте також: Праця на тимчасово окупованих територіях та колабораціонізм
Підготували
Олексій Цельєв, експерт Центру дослідження верховенства права
Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
та Юрій Демчишак, студент «Києво-Могилянської академії»
