Як діяти органам місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території України? Чи можна покинути цю територію, виїхавши в третю країну через Крим? Чи підлягатиме відповідальності чоловік, якщо покине тимчасово окуповану територію у такий спосіб?
Розглянемо ситуацію, з якою до Ініціативи звернувся староста села з тимчасово окупованої території. Голову громади та його заступника викрали, а старості села погрожують через небажання співпрацювати з ворогом. Виїжджати на підконтрольну територію України – небезпечно, а є можливість виїхати в іншу країну (Польщу) через Крим. Староста – чоловік. Чи чекає на нього кримінальна чи адміністративна відповідальність? Що робити в такому випадку?
Стосовно співпраці з ворогом в умовах окупації
По-перше, голова громади (сільський, селищний або міський голова), депутати місцевої ради, громадські активісти чи будь-яка особа, що знає про воєнну загрозу на території громади ПОВИННІ НЕВІДКЛАДНО ініціювати (звернутися) у будь-якій формі до військового командування будь-якого рівня про створення військової адміністрації у цій громаді.
З моменту створення військової адміністрації повноваження ВСІХ органів місцевого самоврядування (голова громади, місцева рада, виконавчі органи) буде припинено.
По-друге, голова громади, депутати місцевої ради, співробітники виконавчих органів цієї ради не повинні вдаватись до ЖОДНОГО ВИДУ СПІВПРАЦІ з ворогом. Винятком може бути тільки ситуація крайньої необхідності – дія задля уникнення гуманітарної катастрофи й порятунку життя людей.
По-третє, СПІВПРАЦЯ З ВОРОГОМ НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ. Будь-які контакти або домовленості з представниками країни-агресора можуть здійснюватися тільки в умовах крайньої необхідності, коли вони спрямовані виключно на усунення реальної небезпеки, що загрожує життєздатності громади, за умови, що в інший спосіб таку життєздатність не може бути забезпечено (зокрема, коли має місце критична нестача продовольства, води, медикаментів, яка загрожує життю людей).
Детальніше читайте в матеріалі «Пам’ятка про дії органів місцевого самоврядування в умовах воєнних дій/окупації/блокади/оточення території громади чи загрози такої обстановки».
Відповідальність за колабораційну діяльність
Водночас такі дії в жодному разі не можуть мати характер співпраці з ворогом, переходу на його бік, визнання його влади, прийняття символіки ворога та/або проявлятися у наданні державі-агресору допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Такі дії можуть утворювати склад злочину, передбачений:
- ст. 111 КК України: Державна зрада;
- ст. 111-1 КК України: Колабораційна діяльність;
- ст. 111-2 КК України: Пособництво державі-агресору.
Відповідно до статей 111-1 і 111-2 Кримінального кодексу України, колабораційна діяльність означає добровільну співпрацю з державою-агресором, спрямовану на сприяння здійсненню збройної агресії та тимчасової окупації і здійснювану з метою спричинити шкоду державі Україна, її патріотам чи союзникам, а пособництво державі-агресору – умисні дії (у тому числі вчинені шляхом реалізації рішень чи підтримки рішень або дій держави-агресора, збройних формувань чи окупаційної адміністрації), спрямовані на допомогу державі-агресору, збройним формуванням або окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні.
На думку експертів Ініціативи «Право в умовах війни», якщо зазначених мети та спрямованості дій немає, а діяльність відповідних осіб спрямована виключно на забезпечення життєдіяльності населеного пункту, то склад кримінального правопорушення відсутній.
Відповідальність за незаконний перетин кордону
Згідно з положенням міжнародного гуманітарного права, цивільне населення має право на евакуацію для гарантування його безпеки (ст. 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни).
Застосовно до національного законодавства це означає забезпечення права та вільне пересування в межах території України.
Таким чином, ні міжнародне право, ні національне законодавство не містять жодних обмежень стосовно виїзду на підконтрольну територію. Однак, така можливість має бути забезпечена, а окупаційна влада не має перешкоджати такому виїзду.
Обмеження на перетин кордону України в умовах війни поширюються лише на виїзд за межі України, тобто перетин державного кордону, та не поширюються на перетин підконтрольних/непідконтрольних територій.
В умовах дії воєнного стану чоловіки від 18 до 60 років, що є громадянами України, не можуть перетинати кордон. Проте така заборона не є абсолютною, винятки можна подивитися у цій памʼятці.
Водночас за умови повернення на підконтрольну територію через територію третьої країни (Польщі) перетин державного кордону відбудеться, на перший погляд, з порушенням чинного законодавства, що з формальної точки зору утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення («Незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України»). Відповідальність – штраф від двохсот до пʼятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 до 8500 тис. грн) або адміністративний арешт на строк до 15 діб.
Водночас, попри дискусію серед парламентарів, кримінальну відповідальність за такі дії, а також за поверненням на територію України після порушення правил перетину кордону при виїзді, – не запроваджено.
Заразом не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами та якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КУпАП).
Ситуація, яка пов’язана з необхідністю врятувати життя через погрози внаслідок відмови співпрацювати з окупаційною владою, повністю підпадає під цей правовий режим.
Тому порушення правил перетину державного кордону в умовах війни з метою врятувати життя не тягне за собою ні адміністративної, ні кримінальної відповідальності.
Отже, експерти Ініціативи «Право в умовах війни» рекомендують:
- не співпрацювати з окупаційною владою;
- покинути непідконтрольну територію найбільш безпечним способом, наскільки це можливо;
- не боятися відповідальності за порушення правил перетину кордону, адже в умовах війни та у звʼязку з необхідністю врятування життя, складу адміністративного чи кримінального правопорушення тут немає.
Спеціально для Ініціативи «Право в умовах війни»
підготував Євген Крапивін,
експерт Центру політико-правових реформ
