В умовах воєнного стану до збору та розповсюдження гуманітарної (благодійної) допомоги долучаються не лише громадські організації, благодійні фонди та державні інституції, а й чимало українців.
Водночас правоохоронні органи України фіксують чимало випадків протиправного використання гуманітарної (благодійної) допомоги. Трапляються випадки як її протиправного привласнення, так і подальшого продажу з метою отримання прибутку.
Якою ж має бути правова оцінка дій таких недоброчесних осіб?
1. Що слід розуміти під гуманітарною (благодійною) допомогою?
Гуманітарна допомога – це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту (ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу»).
Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності (ст. 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).
Отримувачами гуманітарної та благодійної допомоги є, як правило, юридичні особи, які зареєстровані в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас набувачами гуманітарної та благодійної допомоги є всі фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається.
Отже, щоб не потрапити на шахраїв, фізичним та юридичним особам варто переконатися у надійності обраного отримувача гуманітарної або благодійної допомоги. Це має бути юридична особа, яка зареєстрована відповідно до вимог закону.
2. Якою має бути правова оцінка дій псевдоволонтерів, які привласнили або розтратили кошти та речі, зібрані як гуманітарна (благодійна) допомога?
Правоохоронні органи нерідко фіксують випадки привласнення недоброчесними громадянами (псевдоволонтерами) коштів та речей, які вони отримали як гуманітарну (благодійну) допомогу.
Наприклад, у столиці зловмисник у телеграм-каналі розмістив оголошення про надання послуг з перевезення гуманітарних вантажів. У результаті під час виконання замовлення чоловік привласнив речі на загальну суму 500 000 грн (40 бронежилетів, 15 рацій, дитячі товари та ліки), які волонтери закупили за власні кошти для потреб Збройних Сил України.
Інший приклад: двоє псевдоволонтерів з Тернопільської області використали понад 2 млн грн пожертв громадян на потреби Збройних Сил України для власного збагачення (придбали для особистого використання два автомобілі, мобільні телефони, інші матеріальні цінності).
Варто зауважити, що з розвитком технологій – способи шахрайства також вдосконалюються. Нещодавно Національний банк України виявив черговий вид шахрайства: зафіксував розсилку електронних шахрайських листів, у яких нібито від імені НБУ українців просять переказати кошти на допомогу ЗСУ у криптовалюті. Національний банк наголосив, що не здійснює розсилання електронних листів громадянам та не збирає кошти на допомогу у криптогаманці.
Якою має бути правова оцінка дій таких осіб?
Дії псевдоволонтерів, які, збираючи кошти та речі на гуманітарні (благодійні) цілі, привласнюють їх для особистого збагачення, – підлягають оцінці як шахрайство (ст. 190 КК України) або привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні (ст. 191 КК України).
3. Яка правова оцінка дій псевдоволонтерів, які продають речі, зібрані як гуманітарна (благодійна) допомога?
В Україні також фіксуються випадки продажу речей, отриманих від благодійників для потреб Збройних Сил України, з метою отримання прибутку.
Зокрема, двоє жителів Черкаської області після надання їм міською радою гуманітарної допомоги для українських захисників, надалі намагалися реалізувати цю допомогу (майже 2000 банок тушонки) комерційним структурам.
Ще один приклад: більше ніж 1000 бронежилетів, які на Львівщині безкоштовно пошили для військових ЗСУ, завдяки недоброчесним чиновникам Черкаської військової адміністрації зловмисники намагалися продати в одній з мереж торговельних гіпермаркетів.
Також вартий уваги випадок, коли на Львівщині посадовець міської ради вимагав у волонтера 100 тис. грн за передачу на потреби військових автобуса «Вольво», який був отриманий міською радою як гуманітарна допомога з Фінляндії.
На жаль, таких випадків в Україні чимало.
Якою має бути правова оцінка дій таких осіб?
Дії псевдоволонтерів, які продають речі, зібрані як гуманітарна (благодійна) допомога, підлягають оцінці як продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, під час воєнного стану (ч. 3 ст. 201-2 КК України).
За такі дії винуватим загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.
Пам’ятку підготували
Олексій Горох, експерт Ініціативи «Право в умовах війни»,
та Анастасія Перекута, студентка «Києво-Могилянської академії»
