ПАМ’ЯТКА: Виконання громадянами України обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України

1. У чому полягає обов’язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?

Захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ч. 1 статті 17 Конституції України).

Відповідно до статті 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також шанування її державних символів є конституційним обов’язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба – це конституційний обов’язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов’язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом) (Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).

Виконання громадянами такого обов’язку врегульовано Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». Відповідно до частини 3 статті 1 цього Закону військовий обов’язок включає в себе:

• підготовку громадян до військової служби;
• приписку до призовних дільниць;
• прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
• проходження військової служби;
• виконання військового обов’язку в запасі;
• проходження служби у військовому резерві.

2. Яка передбачена відповідальність за ухилення від обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?

За ухилення громадян України від виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України встановлено кримінальну відповідальність.

Зокрема, кримінальна відповідальність встановлена за:

1) ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, – карається штрафом від 5 100 до 8 500 грн або виправними роботами на строк до 1-го року (ч. 1 статті 337 КК України);

2) ухилення військовозобов’язаного, резервіста від навчальних (спеціальних) зборів – карається штрафом від 8 500 грн до 11 900 грн або виправними роботами на строк до 2-х років (ч. 2 статті 337 КК України);

3) ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу – карається обмеженням волі на строк до 3-х років (стаття 335 КК України);

4) ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період – карається позбавленням волі на строк від 3-х до 5-ти років (стаття 336 КК України);

5) ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період (крім відбудовного періоду) чи у разі проведення цільової мобілізації – карається позбавленням волі на строк від 2-х до 5-ти років (стаття 336-1 КК України).

3. Чи передбачає законодавство відповідальність громадян за шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?

Кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України (ч. 2 статті 43-1 КК України).

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна (ч. 3 статті 43-1 КК України).

4. Які умови не притягнення особи до кримінальної відповідальності за шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?

У Кримінальному кодексі України (ч. 1 статті 43-1) визначено умови, за яких особа не буде підлягати кримінальній відповідальності за діяння, якими заподіяно шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Такі діяння (дія або бездіяльність) мають бути вчинені:

1) в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;

2) зі спрямуванням на відсіч та стримування збройної агресії будь-якої країни;

3) за відсутності ознак катування щодо осіб, які здійснюють агресію;

4) без використання засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом;

5) без порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Зверніть увагу: без дотримання цих умов, громадянин, який заподіяв шкоду агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, буде підлягати відповідальності на загальних підставах.

5. Яка межа шкоди агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України?

Шкода, завдана агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, має бути в певних межах.

Не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння (дія або бездіяльність), спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, яке:

1) явно не відповідає небезпечності агресії;

2) явно не відповідає обстановці відсічі та стримування;

3) не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу (ч. 4 статті 43-1 КК України).

Наприклад, перевищенням меж шкоди агресору при виконанні обов’язку щодо захисту Вітчизни може бути визнано:

• умисний обстріл з тяжкого озброєння житлових районів, де знаходиться ворожа техніка, що спричинив загибель цивільного населення;
• пошкодження мосту, що унеможливлює проведення евакуації мирних людей;
• підрив цистерн з небезпечною речовиною тощо.

Пам’ятку підготували
Олексій Горох, експерт Ініціативи «Право в умовах війни»,
та Олександр Тищенко, студент «Києво-Могилянської академії»